Державні свята у Сінгапур

Одинадцять державних свят в урядовому віснику

До законодавчого календаря Сінгапуру входять Новий рік, два дні Китайського Нового року, Харі-Рая-Пуаса, Харі-Рая-Хаджі, Страсна п’ятниця, День праці, День Весак, Національний день, Діпавалі та Різдво Христове.[1][2] Хоча Китайський Новий рік триває два дні, загалом у календарі одинадцять державних свят.

Закон про свята також дозволяє президентові оголосити будь-який день певного року додатковим державним святом або днем, що замінює заплановане свято, шляхом опублікування повідомлення в урядовому віснику. Якщо два державні свята збігаються, інший день також може бути оголошений додатковим державним святом.[3] Такі разові оголошення слід розглядати окремо від щорічного законодавчого календаря Сінгапуру.

Право на оплачувані вихідні

Працівники, на яких поширюється Закон про зайнятість, мають право на одинадцять оплачуваних державних свят щороку.[1] Працівник, який має право на оплату святкового дня, зазвичай отримує за нього заробітну плату за звичайною ставкою брутто з урахуванням установлених законом умов, зокрема щодо несанкціонованої відсутності на роботі безпосередньо перед святом або після нього.[1]

Роботодавець і працівник за взаємною згодою можуть перенести державне свято на інший робочий день.[1] Працівники, на яких не поширюється Закон про зайнятість, керуються умовами щодо державних свят, визначеними в їхніх трудових договорах.

Вихідні дні, неробочі дні та перенесені свята

Правила різняться залежно від того, чи припадає державне свято на вихідний день працівника, чи просто на неробочий день. Якщо воно припадає на вихідний, наступний робочий день стає оплачуваним державним святом. Якщо воно припадає на неробочий день, працівник має право на ще один вихідний або додаткову денну зарплату за звичайною ставкою брутто.[1]

Це уточнює поширене спрощене твердження, ніби кожне державне свято в неділю автоматично переносять на понеділок. Вихідний день не обов’язково припадає на неділю: роботодавець може визначити вихідним будь-який інший день тижня.[4] Тому для визначення права на вихідний важливо враховувати фактичний графік працівника.

Робота в державне свято

Працівника можуть зобов’язати працювати в державне свято, якщо це передбачено трудовим договором або погоджено з роботодавцем.[5] За загальним правилом працівник, який має працювати в державне свято, отримує додаткову денну зарплату за базовою ставкою на додачу до оплати свята, уже включеної до звичайної зарплати.[1]

Можливі й інші домовленості. Роботодавець і працівник можуть взаємно погодити інше державне свято замість відпрацьованого, а працівникам, на яких не поширюється частина 4 Закону про зайнятість, за законодавчими правилами може надаватися відгул замість додаткової оплати.[1] Понаднормова робота за межами звичайних робочих годин може передбачати додаткову оплату працівникам, на яких поширюються відповідні положення про понаднормову роботу.[4]

Багатокультурний календар свят

Законодавчий календар відображає кілька головних релігійних і культурних традицій Сінгапуру. Китайський Новий рік належить до китайського святкового календаря; Харі-Рая-Пуаса й Харі-Рая-Хаджі — ісламські свята; Діпавалі пов’язане з індуїстською традицією; День Весак є буддійським святом; Страсна п’ятниця та Різдво Христове походять із християнського календаря.[2] День праці й Національний день доповнюють перелік цивільними святами.

Дати кількох свят не мають сталої дати за григоріанським календарем. Міністерство трудових ресурсів публікує офіційні дати всіх одинадцяти державних свят на кожен рік, а попередньо оголошені дати деяких релігійних свят можуть потребувати підтвердження.[6] Тож підприємствам і мандрівникам варто користуватися чинним офіційним календарем на відповідний рік, а не переносити дати з торішнього.

Планування роботи й подорожей

Державне свято, опубліковане в урядовому віснику, не означає, що вся комерційна діяльність на острові припиняється. Закон про зайнятість прямо передбачає роботу працівників у державні свята,[1] тож ресторани, крамниці, туристичні об’єкти й інші підприємства можуть працювати залежно від власних кадрових і робочих графіків. Водночас окремі заклади можуть зачинятися на святкування, навіть якщо інші продовжують працювати.