Державні свята у Філіппіни

Звичайні державні свята та особливі неробочі дні

Законодавство Філіппін визначає основну групу звичайних державних свят і загальнонаціональних особливих днів; подальші закони та президентські прокламації розширювали або коригували календар.[1][3] До звичайних державних свят належать важливі національні пам’ятні дати, як-от День доблесті, День незалежності, День національних героїв, День Боніфасіо та День Рісаля, а також День праці, Різдво Христове, свята Страсного тижня та два загальнонаціональні свята Ід.[1][3]

Особливі неробочі дні — окрема категорія. Деякі з них установлено законом, інші можуть визначатися президентською прокламацією.[3] Оскільки точний перелік додаткових особливих днів може змінюватися, мешканцям, роботодавцям і мандрівникам слід користуватися відповідною офіційною прокламацією, а не вважати, що кожен особливий день постійно повторюватиметься.

Чому класифікація свят важлива для оплати праці

Працівникам приватного сектору, на яких поширюються відповідні правила, за невихід на роботу у звичайне державне свято зазвичай виплачують повну денну ставку за умови дотримання вимог щодо права на таку оплату. За роботу у звичайне державне свято за перші вісім годин зазвичай платять подвійну основну ставку.[2] Додаткові надбавки передбачено за понаднормову роботу, а також за роботу у звичайне державне свято, що припадає на день відпочинку працівника.

Для особливих неробочих днів діє інше правило. Якщо працівник не працює, загальний принцип — «немає роботи — немає оплати», якщо вигідніша політика компанії, усталена практика чи колективний договір не передбачають оплату. За роботу в особливий неробочий день за перші вісім годин працівник зазвичай отримує надбавку в розмірі тридцяти відсотків основної ставки; якщо такий день збігається з вихідним працівника, застосовується вища надбавка.[2]

Страсний тиждень у національному календарі

Великий четвер і Страсна п’ятниця належать до звичайних державних свят у межах національної системи.[1][3] Велику суботу, на відміну від них, зазвичай визначають особливим неробочим днем відповідною президентською прокламацією про свята; до тієї ж категорії звичайних державних свят вона не належить.[3]

Ця відмінність важлива для працівників, оскільки правила оплати звичайних державних свят і особливих днів різняться.[2] Вона також має значення під час читання календарів, де всі три дні позначено як свята без зазначення їхнього правового статусу.

Ід аль-Фітр та Ід аль-Адха — загальнонаціональні державні свята

Ід аль-Фітр є звичайним державним святом на всій території Філіппін і знаменує завершення посту Рамадану.[4] Ід аль-Адха, Свято жертвопринесення, також установлено законом як національне свято.[5] Завдяки цьому два головні ісламські свята є частиною законодавчо встановленого загальнонаціонального календаря, а не лише святами регіонів із переважно мусульманським населенням.

Обидва свята є рухомими, оскільки визначаються за ісламським календарем. Конкретний неробочий день установлюють відповідною президентською прокламацією, з урахуванням ісламського календаря та рекомендацій Національної комісії у справах мусульман Філіппін.[3][4][5] Тому для планування слід користуватися офіційною прокламацією, а не прогнозованою датою за григоріанським календарем.

Щорічні прокламації можуть додавати особливі дні

Законодавча система допускає зміну свят та особливих днів законом, наказом або прокламацією.[1] На практиці Президент публікує офіційний календар зі звичайними державними святами й особливими неробочими днями та може визначати додаткові особливі дні для окремих культурних або суспільних відзначень.[3]

Отже, не слід вважати, що кожен особливий неробочий день з одного офіційного календаря повторюватиметься безстроково. Додаткові дні навколо важливих святкувань можуть запроваджувати для підтримки сімейних заходів або внутрішнього туризму.[3] Тому в загальному путівнику свят слід розрізняти постійні свята, встановлені законом, і дні, визначені відповідною прокламацією.

Місцеві особливі дні — окрема категорія

Адміністративний кодекс також уповноважує Президента проголошувати місцевий особливий день для певного місця або групи.[6] Місцеве свято не слід автоматично вважати загальнонаціональним неробочим днем.

Планування роботи й подорожей у період свят на Філіппінах

Плануючи роботу, спочатку визначте, чи є відзначення звичайним державним святом, особливим неробочим днем, особливим робочим днем або місцевим особливим днем. Ці категорії можуть по-різному впливати на оплату праці та організацію роботи.[2][3][6] Тому календар, де наведено лише назви свят без їхньої правової класифікації, може вводити в оману.