Державні свята у Вірменія

Як у Вірменії визначають державні свята

У Законі Вірменії про свята та пам’ятні дні визначено широкий перелік національних, культурних, релігійних, професійних і меморіальних дат, але не кожна з них є неробочим днем. Закон прямо надає статус неробочих окремим дням, зокрема періоду Нового року та Святого Різдва, Дню армії, Міжнародному жіночому дню, Дню пам’яті жертв Геноциду вірмен, Дню праці, Дню перемоги та миру, Дню Республіки, Дню Конституції та Дню незалежності.[1] Користуючись календарем Вірменії, важливо пам’ятати: офіційне визнання певної дати не означає автоматично, що це вихідний.

Кодекс законів про працю підтверджує цю систему, зазначаючи, що неробочі свята й пам’ятні дні встановлюються законом.[2] Це загальнонаціональна система, а не сукупність окремих регіональних календарів державних свят.

Новий рік і вірменське Різдво

У системі свят Вірменії період Нового року та Різдва посідає особливе місце. Чинний закон визначає низку новорічних неробочих днів і окремий неробочий день Святого Різдва та Богоявлення.[1] Старіші описи безперервного тижневого державного вихідного застаріли, тому не слід вважати їх постійним описом чинного законодавчого календаря.

Вірменське Різдво відзначають не так, як у багатьох західних країнах. Вірменська апостольська церква святкує Святе Різдво разом із Богоявленням як одне велике свято. Святкування включають Божественну літургію, а літургійна традиція також передбачає освячення води.[3] Плануючи святковий календар, слід орієнтуватися на офіційний календар Вірменії, а не прирівнювати це свято до дати Різдва в іншій християнській традиції.

День незалежності, День Республіки та інші громадянські свята

Два важливі неробочі свята відображають різні етапи в історії вірменської державності. У День Республіки вшановують утворення Першої Республіки Вірменія, а День незалежності пов’язаний з історією сучасної Республіки. Уряд пояснює, що сучасна незалежність настала після загальнонаціонального референдуму й подальшого проголошення Вірменії незалежною державою.[1][4]

Законодавчий календар також визначає День Конституції як неробоче свято, а в День армії вшановують збройні сили країни.[1] Ці свята доповнюють пам’ятні дні, зокрема День пам’яті жертв Геноциду вірмен і день ушанування загиблих, які захищали батьківщину. Отже, календар має і святкову, і меморіальну функції.[1]

Робота в неробочі святкові дні

За загальним правилом Кодексу законів про працю роботодавець не може вимагати від працівників працювати у встановлені законом неробочі свята й пам’ятні дні. Винятки дозволені для робіт, які неможливо зупинити з технічних виробничих причин, послуг, необхідних населенню, термінового ремонту, а також вантажно-розвантажувальних робіт.[2] Вагітних працівниць і працівників, які доглядають за дитиною віком до одного року, можна залучати до такої роботи лише за їхньою згодою.[2]

За роботу у свято передбачена підвищена оплата. Якщо роботу у встановлений законом неробочий святковий день включено до графіка працівника, Кодекс законів про працю вимагає оплатити її щонайменше за подвійною погодинною, поденною ставкою або ставкою за завдання.[2] За роботу у свято поза графіком, виконану за домовленістю, Кодекс передбачає альтернативні варіанти компенсації: щонайменше подвійну оплату, інший оплачуваний день відпочинку або зарахування цього дня до щорічної відпустки — з урахуванням детальних правил і винятків, установлених законом.[2]

Робочі дні можуть переносити

Законодавство про свята у Вірменії дозволяє Уряду встановлювати додаткові неробочі дні у зв’язку зі святами, пам’ятними датами або подіями виняткового значення.[1] Цей правовий механізм застосовують для окремих змін календаря; він не дає підстав очікувати, що додатковий вихідний для зручного поєднання з іншим вихідним автоматично повторюватиметься щороку.

Свята й пам’ятні дні не завжди є вихідними

У Вірменії визнають значно більше пам’ятних і святкових дат, ніж встановлено законом неробочих днів. Закон охоплює дати, присвячені мові, культурі, родині, батькам, студентам і молоді, національним меншинам, учителям, місцевому самоврядуванню, державним символам, традиційній вірменській спадщині, а також низці історичних трагедій і пам’ятних подій.[1] Багато з цих дат офіційно визнані, але не є неробочими.

Законодавство також дозволяє відзначати традиційні й церковні свята, міжнародні дні, професійні та інші свята й пам’ятні дні відповідно до чинних правових норм. Громадяни Вірменії, які належать до національних меншин, можуть відзначати національні свята й пам’ятні дні своєї спільноти, якщо це не суперечить законодавству Вірменії.[1] Тож у календарі державних свят вирішальне значення має те, чи надає закон конкретному святу статус неробочого.

Практичне планування для підприємств і відвідувачів

У встановлені законом неробочі дні слід очікувати змін у роботі державних установ і звичайних офісів, тоді як служби, які мають працювати з технічних причин або для надання необхідних послуг населенню, можуть продовжувати роботу на законних підставах.[2] Сам Кодекс законів про працю пояснює, чому державне свято не означає припинення роботи всіх служб у Вірменії.

Відвідувачам слід перевіряти графік роботи конкретних музеїв, туристичних об’єктів, ресторанів, супермаркетів, банків і транспортних служб, а не очікувати, що всі вони будуть зачинені. Це особливо важливо під час тривалих святкових періодів і щоразу, коли Уряд вносить виняткові зміни до робочих днів. Підприємствам, які планують строки чи зустрічі, також слід перевіряти чинний офіційний календар, а не вважати, що раніше встановлений порядок діятиме й надалі.[1]