День перемоги та миру у Вірменія

Незмінна дата і неробоче свято

Закон Вірменії «Про свята та пам’ятні дні» визначає День перемоги та миру 9 травня неробочим днем. Трудовий кодекс загалом забороняє вимагати від працівників роботи у неробочі святкові дні, за винятком робіт, які неможливо зупинити з технічних причин або які потрібні для надання послуг населенню. Вагітні працівниці та працівники, які доглядають за дитиною віком до одного року, можуть працювати в такий день лише за їхньою згодою.[1][3]

Закон не передбачає звичайного перенесення вихідного, якщо 9 травня припадає на вихідні. Він дозволяє уряду визначати неробочі дні у зв’язку зі святами чи надзвичайними подіями, тож додатковий вихідний потребує окремого рішення уряду.[1]

Значення цього дня для Вірменії

В офіційних вірменських зверненнях 9 травня названо днем перемоги Радянського Союзу та його західних союзників у Другій світовій війні, який у Вірменії відзначають як День перемоги та миру. У них наголошено на участі вірмен у радянських і союзницьких військах та загонах опору, понесених втратах і пам’яті загиблих.[2]

Слово «мир» є частиною офіційного трактування свята у країні. У зверненні прем’єр-міністра пам’ять про війну пов’язано з обов’язком зберігати мир і пам’ятати людську ціну фашизму.[2]

Вшанування пам’яті в Єревані

Серед офіційних заходів були церемонії в Парку Перемоги в Єревані. За описом однієї церемонії, президент і високопосадовці відвідали парк, поклали вінок до меморіалу Невідомому солдату та квіти до вічного вогню на честь загиблих.[4]

В урядових повідомленнях також описано церемонію 9 травня в парку за участю посадовців і духовенства, із покладанням вінків і військовим парадом. У тому повідомленні вшанування пам’яті про Другу світову війну поєднано з окремим вірменським відзначенням визволення Шуші 1992 року; це не означає, що така сама програма відбувається щороку чи по всій країні.[5]

Чого очікувати відвідувачам

Оскільки 9 травня за законом є неробочим днем, державні установи зачиняються, а багато робочих місць можуть бути зачинені. Трудовий кодекс дозволяє змінювати графік служб, які мають продовжувати працювати для населення; серед прикладів названо громадський транспорт, театри, музеї та заклади громадського харчування. Тому графік їхньої роботи, а також банків і крамниць варто уточнювати безпосередньо; закон не встановлює єдиного загальнонаціонального розкладу для них.[1][3]