Державні свята у Канада

Федеральні, провінційні й територіальні правила щодо свят

Федеральні трудові норми поширюються на визначені галузі та робочі місця, що належать до федеральної юрисдикції, зокрема банки, телекомунікації, телерадіомовлення, повітряний транспорт, міжпровінційні й міжнародні перевезення, більшість федеральних коронних корпорацій та деякі інші види діяльності, що регулюються федеральною владою.[1] Працівникам поза федеральною юрисдикцією зазвичай слід керуватися трудовими нормами своєї провінції чи території, а не припускати, що на них поширюються федеральні правила щодо свят.[1]

Для працівників, на яких поширюються федеральні положення про загальні свята, до законодавчого переліку входять Новий рік, Страсна п’ятниця, День Вікторії, День Канади, День праці, Національний день правди та примирення, День подяки, День пам’яті, Різдво Христове та День подарунків.[2] Переліки провінцій можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, в Онтаріо до державних свят належать День сім’ї та День подарунків, але Закон про трудові норми не зобов’язує надавати вихідний у День пам’яті.[3]

Чому календарі свят у Канаді різняться

Відмінності не обмежуються одним чи двома регіональними святами. До законодавчого переліку Британської Колумбії входять День Британської Колумбії, Національний день правди та примирення і День пам’яті, тоді як День подарунків там не є встановленим законом святом.[4] В Альберті День сім’ї та День пам’яті визнані загальними святами, а Національний день правди та примирення і День подарунків належать до свят, які роботодавець може вирішити відзначати.[5]

У Квебеку діють інші правила. До законодавчого календаря входять Національний день патріотів і Національне свято Квебеку, тоді як День пам’яті та Національний день правди та примирення не є встановленими законом святами для працівників, на яких поширюються провінційні трудові норми Квебеку. Однак для працівників у Квебеку, на яких поширюється Кодекс законів про працю Канади, ці дні можуть бути загальними святами.[6]

Тому роботодавцям, які працюють у кількох провінціях, недостатньо єдиного загальноканадського переліку, щоб визначити права працівників. Перш ніж ухвалювати рішення щодо нарахування зарплати чи графіків роботи, слід перевірити відповідну трудову юрисдикцію, місце роботи працівника та чинні колективні угоди чи спеціальні галузеві правила.[1][3][5][6]

Оплата святкових днів і право на неї

Встановлене законом чи загальне свято не дає однакового права на оплату в усіх юрисдикціях. За федеральними трудовими нормами працівники, які відповідають вимогам, отримують оплату за загальні свята, а ті, кого зобов’язали працювати, зазвичай мають право на додаткову компенсацію відповідно до правил, що поширюються на їхні трудові відносини.[2] Провінції встановлюють власні критерії права на оплату, методи розрахунку та правила роботи у святкові дні.

Відмінності можуть бути значними. В Онтаріо право на вихідні у державні свята зазвичай поширюється на працівників, які відповідають вимогам, незалежно від того, чи працюють вони повний або неповний робочий день і чи є їхнє працевлаштування постійним або строковим; мінімального стажу не вимагають. Водночас працівники можуть втратити це право за визначених обставин, пов’язаних із запланованою роботою до або після свята.[3] В Альберті, натомість, працівник має відпрацювати в того самого роботодавця мінімальну кількість робочих днів протягом відповідного періоду, щоб отримати право на загальне свято.[5] У Британській Колумбії також діють законодавчі критерії права на оплату, що залежать від стажу та виконаної до свята роботи.[4]

Загальні правила Квебеку поширюються на працівників із повною та неповною зайнятістю незалежно від їхнього статусу працевлаштування і не встановлюють загального мінімального стажу лише через те, що працівника нещодавно найняли. Однак самовільна відсутність на роботі в період навколо встановленого законом свята може вплинути на право на оплату.[6] Через ці відмінності рекомендації з трудових питань для конкретної юрисдикції надійніші за загальне правило про те, кому належить оплата за святковий день.

Якщо свято припадає на неробочий день

Правила перенесення вихідного теж різняться. За федеральними трудовими нормами деякі загальні свята, що припадають на вихідний, який не є запланованим робочим днем, відзначають оплачуваним вихідним у запланований робочий день безпосередньо перед святом або після нього. Інші федеральні загальні свята, що припадають на неробочий день, можна додати до щорічної відпустки або надати як оплачуваний вихідний в інший зручний для обох сторін час.[2]

У провінційному законодавстві можуть застосовуватися інші механізми. В Онтаріо, якщо державне свято припадає на неробочий день працівника або на його відпустку, працівник, який відповідає вимогам, зазвичай отримує або перенесений вихідний з оплатою за державне свято, або, за наявності необхідної згоди, оплату без перенесеного вихідного.[3] У Британській Колумбії роботодавець і працівник можуть письмово погодити заміну встановленого законом свята іншим днем.[4] Тож роботодавцям не слід застосовувати правило однієї провінції про перенесення вихідного до працівників, які працюють в іншій юрисдикції.

Робота у державні свята

Державні свята не обов’язково означають, що робота повністю припиняється. Федеральний Кодекс законів про працю Канади не забороняє працювати в загальне свято і визначає правила компенсації для працівників, яких зобов’язали вийти на роботу.[2] У провінційному законодавстві також передбачені правила для працівників, які працюють у встановлені законом свята; конкретне поєднання оплати за свято, підвищеної ставки чи додаткового вихідного залежить від юрисдикції та обставин.

Наприклад, в Онтаріо передбачено різні варіанти компенсації, якщо працівник погоджується чи зобов’язаний працювати у державне свято; для таких сфер, як готелі, туристичні курорти, ресторани, лікарні та підприємства з безперервним виробничим циклом, діють спеціальні правила.[3] Право на оплату в Альберті частково залежить від того, чи є цей день звичайним робочим для працівника і чи працював він фактично.[5] У Британській Колумбії працівники, які відповідають вимогам і працюють у встановлене законом свято, отримують оплату за нього, а також надбавку за ставками, визначеними трудовим законодавством.[4]

Планування подорожей, послуг і роботи підприємств

Плануючи оплату праці та графіки роботи, спершу з’ясуйте, чи поширюються на працівника федеральні, провінційні або територіальні трудові норми. Роботодавцям у сферах федерального регулювання слід керуватися рекомендаціями федеральної Програми з питань праці щодо загальних свят, а решті — звертатися до офіційного органу з трудових норм провінції чи території, де працює працівник.[1][2] Такий підхід допомагає уникнути поширених помилок щодо Дня пам’яті, Дня подарунків і Національного дня правди та примирення, правовий статус яких у трудовому законодавстві неоднаковий по всій Канаді.[2][3][4][5][6]