День подяки у Канада

Канадське свято врожаю

Уряд Канади включає День подяки до переліку державних свят країни й визначає його датою другий понеділок жовтня. В офіційному формулюванні 1957 року свято описано як день загальної подяки за врожай.[1][2]

Дата Дня подяки не завжди була сталою. У 1879 році його оголосили державним святом і спочатку призначили на 6 листопада; у 1957 році парламент визначив щорічною датою другий понеділок жовтня. Згідно з історичним описом, на сучасне святкування також вплинули американські звичаї.[1]

Ранні історії та традиції

Одна з ранніх подій, пов’язаних із канадським Днем подяки, — експедиція Мартіна Фробішера до Східної Арктики у 1578 році: після безпечного прибуття на сушу його команда провела подячну службу. Ця історія є частиною історії свята, але не свідчить, що сучасне щорічне святкування бере початок саме тоді.[1]

Інша рання історія колоніального періоду пов’язана з Порт-Роялем, де Семюел де Шамплен узимку 1606–07 років заснував Орден доброго настрою. За описом Парків Канади, це було товариство спільних трапез, яке регулярно влаштовувало бенкети, щоб поліпшити здоров’я й моральний дух чоловіків; воно збиралося одну зиму й не було джерелом сучасного жовтневого свята.[3]

Святкова їжа та способи відзначення

У багатьох канадських стравах на День подяки поєднуються продукти врожаю та звичні північноамериканські страви. У 1750-х роках жителі Нової Шотландії познайомилися з індичкою, кабачками та гарбузом, а лоялісти, які прибули після Війни за незалежність США, допомогли поширити ці страви в інших частинах Канади.[1]

Родини можуть збиратися на святкову трапезу під час довгих вихідних, але звичаї різняться. Історія свята включає як святкування врожаю, так і звичаї, запозичені з американського Дня подяки, тому жодне меню чи обряд не представляє всі родини.[1]

Вихідний та практичні наслідки

День подяки є оплачуваним загальним святом для працівників, на яких поширюється Трудовий кодекс Канади. Трудові стандарти провінцій також визначають його встановленим законом святом у таких місцях, як Британська Колумбія та Квебек, однак право на вихідний і правила оплати залежать від юрисдикції та обставин працівника.[4][5][6]

Те, що свято зазначене в календарі, не означає, що всі працівники матимуть вихідний або всі робочі місця зачиняться. Федеральні правила дозволяють працювати у загальне свято й визначають порядок святкової оплати або замінного вихідного для працівників, які відповідають критеріям і працюють цього дня; рекомендації Квебеку також називають такі служби, як лікарні, автобуси й магазини біля дому, яким може знадобитися персонал у встановлені законом свята.[4][5]

У Канаді немає єдиного правила, за яким усім працівникам автоматично надають замінний вихідний. За федеральними правилами роботодавці можуть замінити свято іншим днем за умови дотримання вимог щодо погодження, а Британська Колумбія дозволяє роботодавцеві й працівникові письмово домовитися про заміну встановленого законом свята.[4][6]