Національний день правди та примирення у Канада

Дата та правовий статус

Свято припадає на 30 вересня щороку. Парламент заснував його на підставі законопроєкту C-5, який отримав королівську санкцію 3 червня 2021 року у відповідь на Заклик до дії 80 Комісії правди та примирення Канади.[1]

Федеральні правила щодо свята поширюються на працівників федеральної державної служби та працівників роботодавців, діяльність яких регулюється федеральним законодавством. Трудовий кодекс Канади надає працівникам, на яких він поширюється, право на оплачуваний вихідний, хоча за правилами щодо святкової оплати їх можуть зобов’язати працювати. Якщо звичайний вихідний таких працівників припадає на суботу чи неділю, закон передбачає оплачуване свято в робочий день безпосередньо до 30 вересня або після нього.[1][2]

Федеральний закон не робить 30 вересня оплачуваним державним святом для кожного працівника Канади. Для багатьох інших робочих місць правила встановлюють провінції й території. Наприклад, Британська Колумбія включає цю дату до переліку встановлених законом свят, тоді як Альберта визначає її як необов’язкове загальне свято, яке роботодавці можуть визнати.[3][4]

Історія та значення

Значення цього дня пов’язане із системою шкіл-інтернатів для корінних народів Канади. Такі школи діяли з XVII століття до кінця 1990-х років; упродовж XIX і XX століть по всій країні розширилася формальна система закладів. У них навчалося щонайменше 150,000 дітей із перших народів, інуїтів і метисів. Переважно школами керували церкви, а фінансування й адміністративне управління забезпечував федеральний уряд у межах колоніальних зусиль для придушення культур та ідентичності корінних народів.[5]

У Заклику до дії 80 Комісія правди та примирення попросила федеральний уряд у співпраці з корінними народами заснувати встановлений законом день на вшанування тих, хто вижив, їхніх родин і громад, а також для збереження історії та спадщини шкіл-інтернатів у суспільній пам’яті. Парламент заснував свято у відповідь на цей заклик.[1][2]

Як відзначають цей день

30 вересня також є Днем помаранчевої сорочки. Помаранчева сорочка нагадує про розповідь Філліс Вебстад, яка пережила школу-інтернат: у перший день навчання в школі-інтернаті місії Святого Джозефа у Британській Колумбії в неї забрали нову сорочку. Носіння помаранчевого стало способом згадати дітей, яких торкнулася система шкіл-інтернатів, і висловити думку, що кожна дитина важлива.[2]

Цей день можна відзначити, дізнавшись про школи-інтернати та їхні тривалі наслідки, роздумами або участю в місцевому пам’ятному зібранні. Міністерство канадської спадщини зазначає, що в громадах по всій країні проводять відкриті заходи й зібрання; місцеві програми різняться, тому подробиці слід уточнювати в організаторів.[2]

Робота, служби та планування

Для магазинів, державних служб і транспорту немає єдиного загальнонаціонального графіка закриття. Трудовий кодекс Канади не забороняє працювати у загальне свято, а права працівників поза федеральною юрисдикцією залежать від чинного закону провінції або території. Наприклад, в Альберті цей день є необов’язковим для роботодавців, на яких поширюється провінційне регулювання, якщо вони самі не вирішать його визнавати.[2][3]

Якщо 30 вересня вам потрібно відвідати установу, банк або магазин чи вирушити в дорогу, перевірте години роботи й повідомлення про обслуговування відповідної організації або транспортного оператора. Сам факт, що свято є у федеральному календарі, не означає, що всі місцеві служби зачиняться.[2][3]