День Канади у Канада

Чому День Канади відзначають 1 липня

Акт про Британську Північну Америку створив Домініон Канади 1 липня 1867 року. До складу чотирьох провінцій-засновниць увійшли Онтаріо, Квебек, Нова Шотландія та Нью-Брансвік; колишню провінцію Канада поділили на Онтаріо та Квебек. День Канади нагадує про заснування країни й водночас дає людям нагоду замислитися над канадською ідентичністю, культурою та громадою.[2][3]

У 1868 році генерал-губернатор закликав людей по всій Канаді відзначити річницю. Федеральний закон зробив 1 липня державним святом у 1879 році під назвою День Домініону. Назва День Канади стала офіційною у 1982 році.[1]

Загальнонаціональне свято й місцеві святкування

День Канади відзначають церемоніями, живими виступами, музикою та феєрверками у столиці й громадах по всій країні. У програмі федеральних святкувань були церемонії підняття прапора, концерти й феєрверки, а в місцевих заходах за підтримки уряду брали участь громадські групи й муніципалітети. Програми відрізняються залежно від місця, тому подробиці про конкретні події надають місцеві організатори.[1][4]

Цей день також є частиною ширшого періоду святкувань на початку літа, що вшановують регіональне, мовне й культурне розмаїття Канади. Міністерство канадської спадщини описує 1 липня як нагоду зібратися з громадою й поділитися тим, чим люди пишаються як канадці. Спосіб святкування не є однаковим: заходи й активності залежать від місцевих громад та організаторів.[5]

Хто має право на вихідний за законом

Для працівників роботодавців, діяльність яких регулюється федеральним законодавством, День Канади — одне з 10 загальних свят за Трудовим кодексом Канади. До таких робочих місць належать банки, авіаперевезення, залізниці, що перетинають провінційні або міжнародні кордони, телекомунікації та федеральна державна служба. Кодекс не забороняє працювати у свято; працівники, які мають на це право й працюють цього дня, зазвичай отримують святкову оплату та щонайменше півтори звичайної ставки за відпрацьовані години з урахуванням правил, що застосовуються до їхньої ситуації.[6][7]

На багатьох інших працівників поширюються трудові стандарти їхньої провінції або території, які встановлюють власні правила щодо свят. Якщо 1 липня припадає на суботу чи неділю, що не є запланованим робочим днем, за федеральними правилами оплачуване свято надають у найближчий запланований робочий день до цієї дати або після неї. Це не означає, що замінний вихідний завжди припадає на понеділок; перевірте правила, що застосовуються до вашої роботи.[6][7]

Чого очікувати від служб і транспорту

Свято не зобов’язує кожне робоче місце чи службу зачинятися. Федеральні правила дозволяють деяким працівникам працювати, а графік роботи залежить від закладу й чинних місцевих правил. Перед поїздкою безпосередньо уточніть графік роботи банку, магазину, ресторану чи атракції, а розклад на свято — у місцевого оператора громадського транспорту. Графіки федеральних і провінційних державних служб також можуть відрізнятися.[6][7]