Державні свята у Португалія

Обов’язкові державні свята за Трудовим кодексом

Трудовий кодекс встановлює тринадцять обов’язкових державних свят. До них належать Новий рік, Страсна п’ятниця, Великдень, День свободи, День праці, Свято Тіла і Крові Христових, День Португалії, Успіння Пресвятої Богородиці, День Республіки, День усіх святих, Відновлення незалежності, Непорочне зачаття та Різдво Христове. [1] Кілька свят пов’язані з християнським календарем, тому їхні григоріанські дати щороку різняться.

Закон також передбачає певну гнучкість щодо Страсної п’ятниці: її можна відзначати в інший день, важливий для місцевої громади в період Великодня. Крім того, Кодекс дозволяє окремим законодавчим актам передбачати перенесення деяких обов’язкових свят на наступний понеділок. [1] Тож твердження, що португальські державні свята ніколи не переносять, надто категоричне.

Муніципальні свята та вівторок Карнавалу

Муніципальне свято в Португалії — це не ще одне обов’язкове національне свято. Трудовий кодекс відносить свято муніципалітету разом із вівторком Карнавалу до факультативних свят, які можуть відзначатися, якщо їх передбачено колективним трудовим нормативним актом або трудовим контрактом. [1] Роботодавець і працівник також можуть домовитися замінити будь-яке з цих факультативних свят іншим днем.

Ця відмінність пояснює, чому умови щодо місцевих свят можуть бути різними на робочих місцях навіть у межах одного муніципалітету. Традиційне міське святкування може мати велике культурне значення, однак його наслідки для трудових відносин слід перевіряти за відповідним контрактом або колективним договором, а не визначати лише за місцевим звичаєм. Португальські суди підтвердили, що за Трудовим кодексом муніципальне свято та вівторок Карнавалу зберігають факультативний статус. [2]

Оплата та робота у державні свята

Трудовий кодекс гарантує оплату, належну за державне свято. Працівник, який виконує звичайну роботу у державне свято на підприємстві, якому закон дозволяє продовжувати діяльність, має право або на компенсаційний відпочинок тривалістю в половину відпрацьованих годин, або на додаткову виплату в розмірі половини відповідної оплати. Між цими варіантами обирає роботодавець. [3]

Обов’язкові свята також визначають, чи може певна діяльність узагалі тривати. Трудовий кодекс вимагає від підприємств, яким заборонено працювати в неділю, закриватися або призупиняти діяльність в обов’язкові державні свята. [1] Точніше буде сказати, що не кожне підприємство мусить закритися: галузі та заклади, яким дозволено працювати в неділю, можуть працювати й відповідно до правил для конкретного свята.

Додаткові вихідні не є державними святами

Працівники державного сектору іноді можуть отримати tolerância de ponto — дозвіл не виходити на роботу, наданий рішенням уряду. Такі заходи не слід плутати з постійними національними святами. Наприклад, урядові розпорядження можуть звільняти визначених працівників державної адміністрації від роботи з нагоди події, яку Трудовий кодекс не відносить до обов’язкових свят. [4] Оскільки такі рішення можуть змінюватися, читачам варто звертатися до відповідного офіційного календаря та інформації від роботодавця, а не вважати попередні домовленості постійними.

Що статус свята означає для магазинів і послуг

Правила щодо державних свят не дають підстав вважати, що кожен супермаркет, ресторан, готель, транспортна служба чи інший приватний заклад буде зачинений. Трудовий кодекс пов’язує обов’язкове припинення роботи з тим, чи дозволено підприємству працювати в неділю. [1] Тому години роботи можуть суттєво різнитися залежно від галузі, місця та конкретного оператора.

Плануючи поїздку, заздалегідь перевіряйте інформацію у відповідному підприємстві чи перевізника, якщо послуга вам необхідна. Відмінність між обов’язковими національними та факультативними місцевими святами особливо корисна під час подорожей між муніципалітетами: муніципальне святкування може впливати на місцеві робочі місця та послуги, не спричиняючи загальнонаціонального припинення роботи. [1][2]