День праці у Чилі

Фіксована дата в законодавстві Чилі

Трудовий кодекс Чилі визначає 1 травня щороку Національним днем праці та державним святом. Кодекс також передбачає, що неділі й державні свята є днями відпочинку, крім випадків, коли закон дозволяє працювати. Отже, дату закріплено в законі й не переносять для створення довгих вихідних.[1]

Для працівників торгівлі діє окремий правовий захист: 1 травня є обов’язковим днем відпочинку для більшості зайнятих у торгівлі, від якого вони не можуть відмовитися. Директорат праці перелічує винятки, до яких належать працівники ресторанів, розважальних закладів, аеропортів, казино, автозаправних станцій, аптек невідкладної допомоги та окремих магазинів при автозаправках. Працівники, на яких поширюється правило про відпочинок, не можуть погодитися працювати в обмін на додаткову оплату.[3]

Бібліотека Конгресу Чилі зазначає, що 1 травня було оголошено законним вихідним у 1931 році, за уряду Карлоса Ібаньєса дель Кампо. Чинний Трудовий кодекс і далі визначає правову основу щорічного відзначення цієї дати.[1][4]

Історія та значення для працівників

Міжнародний день праці відзначають у зв’язку з вимогами працівників і боротьбою за восьмигодинний робочий день. Національна бібліотека Чилі описує його витоки в робітничому русі та рішення Робітничого конгресу Другого Інтернаціоналу в Парижі 1889 року відзначати цю дату в більшості країн на честь чиказьких мучеників.[2]

У Чилі 1 травня набуло значення на тлі кампаній за кращі умови праці та ширшу суспільну роль працівників. В огляді ранніх соціальних рухів Національна бібліотека описує діяльність у північних гірничодобувних центрах, портах і містах, яку очолювали ремісники та працівники й підтримували товариства взаємодопомоги. Серед зафіксованих трудових вимог — відпочинок у неділю, поліпшення житла працівників і захист від нещасних випадків на робочому місці.[2]

Історичні джерела показують, що цей день став важливою нагодою для публічних зібрань. За даними Національної бібліотеки, популярність першотравневих демонстрацій зросла, і 1907 року на вулиці Сантьяго вийшло понад 30 000 людей; її архів також документує першотравневі заходи у Вальпараїсо 1910 року.[2][5]

Чого очікувати

Для працівників, на яких поширюється загальне правило про свята, 1 травня є днем відпочинку з урахуванням дозволених законом винятків. На працівників торгівлі поширюються додаткові гарантії та визначені для галузі винятки, встановлені Директоратом праці. Ці правила стосуються відпочинку працівників і самі по собі не означають, що кожен магазин має зачинитися: Директорат зазначає, що власник може особисто обслуговувати покупців у своєму закладі.[1][3]

Щодо банків і громадського транспорту перед поїздкою або виконанням справ перевірте повідомлення відповідної установи чи оператора. Джерела також не встановлюють єдиної страви, родинного звичаю чи регіонального святкування Дня праці, тож не слід вважати, що традиції однакові по всій країні.[1][3]