День праці у Французька Гвіана

Незмінна дата та особливі правила роботи

Трудовий кодекс визначає 1 травня державним святом і встановлює, що цього дня роботу припиняють. Якщо працівники не працюють, через свято їхню оплату праці не можна зменшувати; працівники з погодинною, поденною чи відрядною оплатою мають право на компенсацію втраченого заробітку.[1]

Деякі установи та служби можуть продовжувати роботу, якщо характер їхньої діяльності не дозволяє її перервати. Працівникам, які за таких обставин працюють 1 травня, виплачують звичайну зарплату та додаткову надбавку в такому ж розмірі. Як приклад служби, що може працювати безперервно, наведено громадський транспорт, однак закон не гарантує конкретного місцевого розкладу.[1][4]

Кодекс установлює свято 1 травня, і навіть якщо ця дата припадає на вихідні, його відзначають саме цього календарного дня.[1]

День працівників, пов’язаний з історією трудового руху

День праці виник із кампаній за восьмигодинний робочий день. У США робітники виступили з цією вимогою 1 травня 1886 року; згодом у Чикаго відбулися смертельні сутички. У Франції перша першотравнева хода на підтримку восьмигодинного робочого дня відбулася 1890 року.[2]

У Франції ця дата стала днем демонстрацій працівників. За даними французького уряду, у 1946 році 1 травня визнали вихідним, а в 1948 році — державним святом.[2]

Місцевий календар Французької Гвіани

Французький Трудовий кодекс включає 1 травня до переліку законних державних свят. Для Французької Гвіани він також визначає 10 червня державним святом на честь скасування рабства. Ця окрема дата є особливістю календаря території й не змінює статусу Дня праці 1 травня.[1][3]

День праці є державним святом 1 травня, окремим від відзначення 10 червня у Французькій Гвіані.[1][3]

Чого очікувати від роботи служб

Зверніться безпосередньо до місця чи служби, якою плануєте скористатися, особливо якщо вона залежить від роботи персоналу цього дня.[1][4]

Французький уряд відрізняє 1 травня від інших державних свят: зазвичай цього дня працівники мають бути звільнені від роботи, за винятком діяльності, яку не можна припинити.[4]