День праці у В’єтнам

Оплачуване державне свято

Стаття 112 Трудового кодексу В’єтнаму 2019 року надає працівникам один вихідний із повним збереженням заробітної плати на Міжнародний день праці, 1 травня. У цій самій статті 30 квітня визначено як День перемоги, тож свята припадають на два дні поспіль. Якщо щотижневий вихідний збігається з державним святом, Кодекс передбачає вихідний у наступний робочий день.[2]

Історія 1 травня у В’єтнамі

Міжнародний день праці виник із кампаній робітників за скорочення робочого часу, зокрема з робітничих виступів у Чикаго 1886 року. У В’єтнамі 1 травня набуло особливого політичного значення: у 1930 році робітники й селяни провели мітинг і демонстрацію, висунувши вимоги щодо прав працівників і солідарності з робітниками за кордоном. За історичним описом, опублікованим Інститутом урядової інформації та публікацій В’єтнаму, цей рух започаткував революційну хвилю 1930–1931 років.[1]

Після здобуття незалежності 1 травня стало офіційним святом у 1946 році. Того року в Ханої відбулося перше офіційне загальнонаціональне вшанування — великий мітинг за участю робітників, як його описує те саме джерело.[1]

Вшанування та очікування

В історичному описі мітинги, демонстрації та публічні вшанування представлені як частина історії Дня праці у В’єтнамі.[1]

Закон гарантує працівникам оплачуваний вихідний, але не вимагає, щоб зачинялися всі установи, банки, магазини чи транспортні служби. Години роботи й послуги можуть залежати від конкретної організації; перед плануванням уточніть інформацію безпосередньо.[2]

Міжнародний контекст

У світі 1 травня відзначають як день солідарності працівників і боротьби за кращі умови праці. У В’єтнамі ця ширша історія пов’язана з власним робітничим рухом країни та подіями 1930 року.[1]