Державні свята у Сан-Томе і Принсіпі

Обов’язкові та необов’язкові свята за Кодексом законів про працю

Кодекс законів про працю встановлює обов’язкові свята, зокрема Новий рік, День короля Амадора, День мучеників свободи, Міжнародний день працівників, національне свято Сан-Томе і Принсіпі, День збройних сил, день націоналізації плантацій, День Сан-Томе і перехідного уряду, а також Різдво Христове або День родини.[1] Ці дати поєднують національну історію, традиції трудового руху та християнську культурну спадщину.

Окремо Кодекс визначає необов’язкові свята, зокрема вівторок Масниці, Попільну середу та муніципальні свята. Роботодавець і працівник можуть домовитися замінити одне з таких свят іншим днем.[1] Ця відмінність важлива: необов’язкові свята не мають такого самого правового статусу, як обов’язкові національні.

У Принсіпі можуть бути додаткові регіональні свята

У початковому довіднику помилково зазначено, що правила щодо свят однакові в усіх регіонах. Законодавство про затвердження Кодексу законів про працю прямо дозволяє автономному регіону Принсіпі встановлювати додаткові свята відповідно до своїх традицій, зокрема свято, пов’язане з містом Санту-Антоніу.[1]

Тому під час перевірки календаря на Принсіпі потрібно враховувати й регіональні правила. Обов’язкові національні свята є загальнонаціональною основою, однак мандрівникам і роботодавцям на Принсіпі слід також звірятися з регіональним календарем місцевих свят. Національний орган з туризму також називає події, пов’язані саме з автономією, історією та культурними традиціями Принсіпі.[2]

Свята, що припадають на вихідні, переносять на робочий день

Кодекс законів про працю містить чітке правило перенесення обов’язкових свят. Якщо свято припадає на суботу, його відзначають у попередню п’ятницю; якщо на неділю — у наступний понеділок.[1] Отже, система перенесення вихідних у Сан-Томе і Принсіпі поширюється на більше випадків, ніж у країнах, де переносять лише свята, що припали на неділю.

Король Амадор і мученики свободи

Два обов’язкові свята пов’язані з історією опору рабству та португальському колоніальному пануванню. У День короля Амадора вшановують Амадора Вієйру, який очолив велике повстання поневолених людей проти португальської влади на Сан-Томе. Національний орган з туризму описує його як борця проти рабства й колоніалізму, а очолене ним повстання стало важливою частиною історичної пам’яті країни.[2]

У День мучеників свободи вшановують жертв різанини в Батепа, під час якої колоніальні репресії забрали життя мешканців Сан-Томе на тлі конфлікту навколо примусової праці на плантаціях. Національний орган з туризму пов’язує різанину зі зміцненням руху за незалежність, а Національна асамблея повідомляє про заходи вшанування у Фернан-Діаш, де згадують жертв і проводять традиційну Ходу свободи.[2][3]

Незалежність і розбудова держави після її здобуття

Національне свято присвячене незалежності Сан-Томе і Принсіпі від Португалії. В офіційних туристичних матеріалах це свято розглядають у ширшому контексті деколонізації португальських африканських територій, а передання влади керівництву Сан-Томе називають завершальним етапом процесу здобуття незалежності.[2]

Інші обов’язкові свята вшановують установи та зміни, що відбулися після здобуття незалежності. День збройних сил присвячений збройним силам країни, а свято націоналізації рош пригадує перехід великих плантаційних маєтків у державну власність. День Сан-Томе і перехідного уряду поєднує історичне й релігійне значення острова з пам’яттю про перехідну адміністрацію, утворену в процесі руху до незалежності.[1][2]

Оплата праці у святкові дні та робота в обов’язкові свята

За працівниками зберігається право на відповідну оплату праці за національні свята, і роботодавець не може позбавити їх цього права, вимагаючи працювати додатково.[1] Отже, Кодекс законів про працю надає законодавчо встановленим святам безпосередні наслідки для трудових відносин, а не розглядає їх лише як пам’ятні дати.

Деяким підприємствам закон дозволяє працювати в обов’язкові свята. Якщо працівник такого підприємства працює у святковий день, Кодекс законів про працю надає йому вибір між компенсаційним відпочинком такої самої тривалості та додатковою виплатою, що дорівнює оплаті за виконану цього дня роботу.[1] Тому підприємства, діяльність яких є необхідною і безперервною, можуть продовжувати роботу, не позбавляючи працівника права на святкову компенсацію.

Планування роботи служб і подорожей

Державне свято не означає автоматичного повного закриття банків, магазинів, транспорту та інших служб. Кодекс законів про працю визначає види діяльності, що можуть потребувати безперервної роботи, зокрема лікарні, порти, аеропорти, телекомунікаційні служби, екстрені служби, комунальні підприємства та деякі інші галузі.[1] Правила щодо годин роботи підприємств торгівлі й промисловості також залежать від виду діяльності та суспільних потреб.[1]