Державні свята у Малаві

Як встановлюються державні свята Малаві

Закон про державні свята зобов’язує державні установи та банки дотримуватися святкових днів, зазначених у додатку. До переліку входять Новий рік, День Джона Чилембве, День мучеників, Страсна п’ятниця, субота після Страсної п’ятниці, Великодній понеділок, День праці, День Камузу, День незалежності, День матері, Ід аль-Фітр і Різдво Христове.[1]

Міністр може внести зміни до додатка або оголосити додатковий чи перенесений державний вихідний наказом, опублікованим в офіційному віснику. Таке оголошення може поширюватися на всю Малаві або на визначений район, територію чи частину країни.[1]

Правила перенесення свят, що припадають на вихідні

Якщо свято з установленого переліку, крім суботи після Страсної п’ятниці, припадає на суботу чи неділю, державним святом стає найближчий наступний день, який не є неділею або іншим державним святом. Тоді встановлений день перестає бути державним святом у цьому році.[1]

Субота після Страсної п’ятниці прямо виключена з цього правила перенесення. Отже, закон не переносить автоматично кожне свято, що припало на вихідні, на наступний понеділок.[1]

Національні пам’ятні дні та фіксовані дати

У додатку для кількох свят зазначено фіксовані дати: День Джона Чилембве — 15 січня, День мучеників — 3 березня, День праці — 1 травня, День Камузу — 14 травня, День незалежності — 6 липня, а День матері — 15 жовтня.[1]

До інших свят у переліку належать Новий рік і Різдво Христове, а також великодні свята та Ід аль-Фітр.[1]

Великдень та Ід аль-Фітр

Страсна п’ятниця, субота після Страсної п’ятниці та Великодній понеділок зазначені як державні свята. Їхні дати за цивільним календарем змінюються щороку, тож точні дати слід перевіряти у відповідному річному календарі.[1]

Ід аль-Фітр також зазначено в законодавчому переліку. Інформацію про його відзначення дивіться в офіційному оголошенні або річному календарі.[1]

Оплачувана відпустка у державні свята

За Законом про працю працівник, якого не зобов’язують працювати у державне свято, має право на відпустку з повною оплатою праці за умови дотримання встановлених законом вимог. Наприклад, працівник, який без поважної причини був відсутній на роботі в попередній робочий день, не має права на оплату за святковий день.[2]

Якщо державне свято припадає на щорічну відпустку працівника і цей день за інших обставин був би звичайним робочим днем, період відпустки потрібно продовжити на один робочий день із повною оплатою праці.[2]

Оплата праці у державне свято

Закон про працю відносить роботу у державне свято до понаднормової роботи у святковий день і встановлює мінімальну оплату в розмірі подвійної звичайної погодинної ставки за кожну годину такої роботи.[2]

Закон також передбачає, що оплата за кожну годину роботи у державне свято нараховується додатково до оплати за день, належної за правилами оплати святкових днів. За години понад звичайну тривалість робочого часу працівникові платять за подвійною погодинною ставкою; особливі умови також застосовуються, коли оплату за свято не виплачують через невиправдану відсутність перед ним.[2]

Робота державних установ у святкові дні

Державне свято не обов’язково означає, що всі державні установи зачинені. Закон про державні свята дозволяє керівникові відомства відкрити установи чи робочі об’єкти та зобов’язати державних службовців виконувати обов’язки у державне свято.[1]