Державні свята у Джибуті

Як регулюються державні свята

Трудовий кодекс Джибуті розмежовує щотижневий відпочинок і державні свята. Щотижневий відпочинок є обов’язковим і має тривати щонайменше двадцять чотири години поспіль; звичайним днем щотижневого відпочинку встановлено п’ятницю, хоча для окремих професій і робочих місць допускаються інші варіанти.[1] Окремо кодекс передбачає, що оплачувані неробочі державні свята визначаються законом або постановою.[1]

В офіційних правилах про свята серед оплачуваних неробочих днів зазначені Завершення Рамадану (Ід аль-Фітр), Свято жертвопринесення (Ід аль-Адха), Ісламський Новий рік, григоріанський Новий рік, День народження Мухаммеда (Маулід), День праці, День незалежності та Аль-Ісра валь-Мірадж.[2] Різдво Христове було додано до законодавчого календаря окремо.[3] Отже, офіційні документи не підтверджують, що День Арафа є окремим встановленим законом оплачуваним святом, як зазначалося в застарілому довіднику.

День незалежності передбачає кілька неробочих днів поспіль

У правилах про державні свята до Дня незалежності застосовуються особливі положення. Поправка збільшила тривалість святкування з одного встановленого законом дня до двох оплачуваних неробочих днів поспіль.[2] Тому святкування незалежності відрізняється від кількох інших одноденних світських і релігійних свят законодавчого календаря.

Це саме правило передбачає два оплачувані неробочі дні поспіль на Ід аль-Фітр і два на Ід аль-Адха, тоді як на Ісламський Новий рік, Маулід і Аль-Ісра валь-Мірадж відведено по одному дню.[2] Плануючи календар, слід орієнтуватися на законодавчо визначену тривалість, а не припускати, що кожне назване свято дає однакову кількість вихідних.

Ісламські свята та рухомі дати

Значну частину календаря свят Джибуті становлять ісламські свята. Завершення Рамадану (Ід аль-Фітр) відзначає завершення Рамадану, Свято жертвопринесення (Ід аль-Адха) — Свято жертвопринесення, Авваль Мухаррам — Ісламський Новий рік, День народження Мухаммеда (Маулід) вшановує пророка Мухаммеда, а свято Аль-Ісра валь-Мірадж вшановує Нічну подорож і Вознесіння. Ці свята прямо включені до встановлених законом правил Джибуті про державні свята.[2]

Чи зобов’язані працівники працювати у державні свята?

Загальне правило полягає в тому, що в оплачувані державні свята роботу за законом призупиняють. Правила щодо щотижневого відпочинку та державних свят забороняють роботодавцям залучати працівників до роботи в оплачувані святкові дні, крім закладів, які не можуть переривати роботу через характер своєї діяльності.[4] Це точніше, ніж припущення, що кожен заклад торгівлі має зачинятися.

Правила Джибуті також передбачають винятки для галузей, яким потрібно працювати безперервно. Правила щотижневого відпочинку дозволяють відповідним закладам призначати відпочинок на інший день або по черзі, а роботу у встановлений так день щотижневого відпочинку вважають понаднормовою.[4] Тому роботодавцям, які надають необхідні чи безперервні послуги, слід розрізняти правила щотижневого відпочинку та правила оплачуваних державних свят.

П’ятниця та система щотижневого відпочинку

За Трудовим кодексом звичайним днем щотижневого відпочинку є п’ятниця.[1] У пізніших підзаконних актах зазначено, що працівники загалом мають відпочивати весь щотижневий відпочинок у п’ятницю, якщо закладу не надано виняток. У цих актах також поєднано мінімальну тривалість щотижневого відпочинку з обов’язковим щоденним відпочинком, завдяки чому утворюється довший безперервний період відпочинку.[4]

Окремим видам діяльності дозволено інакше організовувати щотижневий відпочинок, якщо потрібно забезпечувати безперервне обслуговування. Це важливо і для відвідувачів, і для роботодавців: наявність державного свята або звичайного відпочинку в п’ятницю не означає, що кожен готель, транспортна служба, медичний заклад чи інше підприємство безперервного циклу роботи буде зачинене.[4]

Державні свята та щорічна відпустка

Для працівників державного сектору чинні правила щорічної відпустки визначають робочі дні, не зараховуючи до них п’ятниці, суботи та державні свята.[5] Отже, під час розрахунку права державного службовця на щорічну відпустку за цими правилами державне свято не вважається звичайним робочим днем.

Щорічну відпустку в приватному секторі регулює окремо Трудовий кодекс: він установлює порядок накопичення оплачуваної відпустки й дозволяє колективним та іншим угодам або індивідуальним трудовим договорам передбачати вигідніші умови.[1] Тому працівникам не слід автоматично застосовувати правила відпустки для державного сектору до роботи в приватному секторі.

Практичне планування для підприємств і мандрівників

Плануючи свята в Джибуті, потрібно враховувати і встановлене законом свято, і звичайний порядок щотижневого відпочинку. Це особливо важливо, коли ісламське свято припадає на різні дати григоріанського календаря або коли заклад працює за винятком, що дозволяє безперервну діяльність.[1][2][4]

Відвідувачам варто уточнювати години роботи безпосередньо в організації, послугами якої вони планують скористатися, а не припускати, що всі заклади будуть зачинені. Законодавство дозволяє деяким закладам працювати й далі, оскільки їхню діяльність не можна переривати.[4] Роботодавцям слід ухвалювати рішення щодо графіків персоналу на підставі Трудового кодексу, відповідних правил про свята та галузевих або договірних положень, а не неофіційного переліку свят.