День праці у Нова Каледонія

Незмінна дата й місцевий правовий статус

Дата незмінна: День праці щороку відзначають 1 травня. У Трудовому кодексі Нової Каледонії зазначено, що 1 травня — оплачуване державне свято, а його відзначення не має зменшувати заробітну плату, яку виплачують щомісяця, двічі на місяць або щотижня. Працівники з погодинною, поденною оплатою або оплатою за виробіток мають право на компенсацію втраченого заробітку за неробочий день.[1]

Правила допускають роботу в установах і службах, діяльність яких не можна переривати. Працівники, які працюють за таких обставин, отримують звичайну оплату за роботу й додаткову суму в такому самому розмірі. Отже, свято не гарантує, що зачиняться всі робочі місця.[1]

На державні служби поширюється окреме розпорядження. У ньому 1 травня включено до переліку законодавчих свят і сказано, що в такі дні зачиняються державні каси, бюро, майстерні, а також територіальні й державні служби. Також розпорядження передбачає виплату заробітку працівникам із поденною оплатою.[2]

Значення та історична довідка

Історія Дня праці почалася з вимог працівників скоротити тривалість робочого дня. В освітньому матеріалі Нової Каледонії історію руху пов’язано зі страйком за восьмигодинний робочий день у Чикаго 1886 року; там також сказано, що 1889 року Другий Інтернаціонал обрав 1 травня днем боротьби за права працівників. У Франції день назвали Днем праці в 1941 році, а оплачуваним вихідним він став у 1947 році.[3]

У Новій Каледонії День праці вшановує працівників і є державним святом з правилами оплати.[1][3]

Звичаї та відзначення

У Франції конвалію, або muguet, описано як квітку на щастя, пов’язану з Днем праці, яка замінила червону шипшину як символ працівників. Перевірте на місці, перш ніж припускати, що дарувати конвалії — поширений звичай у Новій Каледонії. Перевірте місцеві списки щодо страв чи публічних заходів на День праці.[3]

Що зачиняється, а що може працювати

У розпорядженні про державні служби прямо передбачено закриття державних установ та інших названих служб. Для приватних підприємств Трудовий кодекс установлює правила оплачуваного відпочинку та виняток для робіт, які не можна переривати; він не визначає, що мають зачинитися всі магазини, банки, школи, туристичні об’єкти чи транспортні служби. На підставі цих джерел не можна вказати єдині години роботи чи розклад транспорту на всій території.[1][2]

Свято відзначають 1 травня, навіть якщо ця дата припадає на вихідні. Працівникам слід відрізняти фіксовану дату свята від окремих домовленостей із роботодавцем чи службою.[1]