Націоналізація нафтової промисловості Ірану
В Ірані Націоналізацію нафтової промисловості відзначають 29 ісфанда; ця дата залишається державним святом. Річниця нагадує про двоетапний парламентський процес 1951 року: Меджліс схвалив націоналізацію в принципі, а через п’ять днів закон ухвалив Сенат.[1][2]
Дата та правовий статус
У законі Ірану про свята 29 ісфанда зазначено серед офіційних свят країни, а пізніший закон установлює, що Націоналізація нафтової промисловості відзначається цього дня, який і надалі є офіційним святом.[1] Дата визначається за сонячною хіджрою, тому її григоріанський відповідник змінюється. У законі зазначено дату за сонячною хіджрою, але не встановлено правила перенесення вихідного, якщо вона припадає на вихідний день.[1]
Закон дозволяє організовувати роботу життєво важливих служб у дні, оголошені державними святами, але не визначає, які магазини, банки чи транспортні служби працюють. Мандрівникам слід уточнювати графік безпосередньо у відповідних постачальників послуг.[1]
Як відбулася націоналізація
Рух за націоналізацію посилився через суперечки щодо умов домовленостей Ірану про нафту з Англо-іранською нафтовою компанією. У 1949 році запропонована угода про поліпшення цих умов зіткнулася з опором у парламенті. Мохаммад Мосаддик та його колеги з Національного фронту зробили питання нафти центральною політичною темою, а протести в Тегерані та інших містах засвідчили суспільну підтримку націоналізації.[2][3]
15 березня 1951 року Меджліс за рекомендацією спеціального нафтового комітету, який очолював Мосаддик, схвалив принцип націоналізації. 20 березня закон про націоналізацію ухвалив Сенат. Це розрізнення важливе: перша дата позначає голосування Меджлісу, а 29 ісфанда — стала дата свята — відповідає ухваленню закону Сенатом у 1951 році.[2]
Що означає ця річниця
Націоналізація мала закріпити суверенітет Ірану, його право власності й контроль над нафтовими ресурсами країни, а також зменшити політичний та економічний вплив Великої Британії. Подальший закон передбачив перебрання активів Англо-іранської нафтової компанії та створення Національної іранської нафтової компанії для управління галуззю.[2][3]
Ця зміна призвела до тривалої суперечки з Великою Британією. Encyclopaedia Iranica описує фактичне британське ембарго, яке різко скоротило видобуток іранської нафти, а згодом — погіршення економічної та політичної ситуації й повалення Мосаддика в серпні 1953 року.[2] Тому річниця нагадує і про спробу встановити контроль над національними ресурсами, і про кризу, що настала після цього.
Відзначення та практичне планування
Сенат ухвалив закон про націоналізацію 20 березня 1951 року.[2]
Оскільки день визначено офіційним державним святом, звичайний графік роботи може відрізнятися від робочого дня. У законі не наведено докладного розкладу роботи установ, банків, роздрібних магазинів чи громадського транспорту, тож перед записом на прийом чи плануванням поїздки перевірте місцевий порядок роботи.[1]
Поширені запитання
Коли відзначають Націоналізацію нафтової промисловості Ірану?
Її щороку відзначають 29 ісфанда за сонячною хіджрою. Григоріанська дата змінюється щороку.[1]
Чи є це державним святом в Ірані?
Так. У законі Ірану про свята 29 ісфанда зазначено серед офіційних свят, а пов’язаний із ним закон визначає цей день датою річниці націоналізації.[1]
Чи ухвалив Меджліс закон про націоналізацію 15 березня 1951 року?
15 березня Меджліс схвалив націоналізацію в принципі. Сенат ухвалив закон 20 березня 1951 року — дату, пов’язану з річницею.[2]
Що працює у святковий день?
Закон дозволяє організовувати роботу життєво важливих служб, але не визначає години роботи підприємств чи транспорту. Уточніть інформацію в конкретній установі, банку, магазині чи транспортного оператора, якими плануєте скористатися.[1]
Джерела та посилання
Джерела щодо свята Націоналізація нафтової промисловості Ірану у Іран:
- لایحه قانونی تعیین تعطیلات رسمی کشور- Nezamat
- OIL AGREEMENTS IN IRAN- Encyclopaedia Iranica
- ANGLO-PERSIAN OIL COMPANY- Encyclopaedia Iranica