Різдво Христове у Індонезія

Національне державне свято

У переліку національних свят Індонезії 25 грудня зазначено під назвою «Kelahiran Yesus Kristus (Natal)» — народження Ісуса Христа. Уряд визначає національні свята й спільні вихідні офіційними рішеннями; це окремі категорії, а спільні вихідні в приватних компаніях використовують за бажанням і за домовленістю.[1][2]

Працівники приватного сектору не зобов’язані працювати в національне свято. Роботодавці можуть призначити на роботу працівників тих професій, де робота має тривати безперервно, або за певних обставин домовитися про роботу; якщо працівники працюють у національне свято, їм належить оплата надурочних.[2]

Християнське свято, на яке вплинули місцеві культури

Різдво — християнське свято на честь народження Ісуса Христа. За даними Міністерства туризму Індонезії, християнство присутнє в країні з XVI століття, а різдвяні звичаї поєдналися з місцевими традиціями, утворивши регіональні форми відзначення.[1][3]

За описом Міністерства туризму, у кількох регіонах до різдвяних відзначень належать церковні служби й спільні зустрічі. На Північній Суматрі громади батаків тоба можуть відзначати Марбінда — спільно купувати й приносити в жертву тварину, а потім проводити Мархобас — обробляти й розподіляти її м’ясо. Ці практики описано як такі, що зміцнюють родинні зв’язки й дають змогу розділити їжу.[3]

Регіональні звичаї та страви

На Балі деякі християнські родини встановлюють пенджор — високі вигнуті бамбукові жердини, прикрашені молодим кокосовим листям. Міністерство туризму також описує нгеджот — звичай ділитися домашньою їжею із сусідами, друзями й родиною, поширений під час Різдва серед різних релігійних громад.[3]

У Манадо мінгасанська традиція Кунчі Таон передбачає відвідування могил родичів, освітлення цвинтарів і ходу. У Папуа після різдвяної меси можуть проводити Бакар Бату або Барапен: у ямі серед розпеченого каміння готують свинину, батат, кучеряву капусту й папаю, а потім діляться їжею з родичами.[3]

Як спланувати день

Оскільки Різдво є національним святом, працівники приватних компаній зазвичай не зобов’язані працювати, з урахуванням винятків і правил, визначених трудовими настановами. Служби, що обслуговують населення, можуть працювати: урядові рекомендації щодо свят прямо передбачають організацію чергувань, зокрема в банківській сфері й транспорті. Тому графік роботи може різнитися залежно від постачальника послуг і місцевості.[2][4]