Різдво у Хорватія

Державне свято з фіксованою датою

Закон Хорватії про свята, пам’ятні дні та неробочі дні визначає 25 грудня як Різдво, а 26 грудня — як День святого Стефана. Закон не передбачає перенесення вихідного: якщо зазначене свято припадає на неділю, його не переносять на наступний день. Працівники мають право на компенсацію за свято, яке припадає на день, коли вони зазвичай працювали б, але не працюють через те, що він є неробочим.[1]

Релігійне значення та історія

Різдво — свято народження Ісуса Христа. Хорватська назва Božić стосується цього християнського свята; «Енциклопедія Хорватії» називає центральним релігійним обрядом нічну літургію та підкреслює, що її послання наголошує на мирі й важливості смиренних і вразливих людей.[2]

Історія Різдва в християнстві ширша за історію Хорватії. За даними «Енциклопедії Хорватії», у Римі Різдво запровадили в VI столітті, а датою народження Ісуса 25 грудня називали вже 354 року. Свято поширилося у західному та східному християнстві, а в різних регіонах, зокрема в Хорватії, сформувалися місцеві звичаї.[2]

Badnjak і хорватські звичаї

Чимало традиційних обрядів належать до ширшого різдвяного періоду, а не лише до самого Різдва. Badnjak — це Святвечір; серед описаних в «Енциклопедії Хорватії» історичних звичаїв хорватського села — зібрання вдома, розстеляння соломи чи сіна, прикрашання зеленню та викладання зерна й особливої святкової паляниці. Ці обряди були пов’язані з побажаннями добробуту й достатку в домі та в господарському році.[3]

Звичаї на Різдво також різнилися залежно від місцевості й громади. В енциклопедії згадано нічну месу, вітання з примиренням у частині Примор’я та Жумберака, а також гурти співаків, яких називали koledari в прибережних районах Адріатики та betlehemari на півночі Хорватії. У Славонії, за описом, ставили біблійну виставу «Адам і Єва». Це зафіксовані традиції, а не твердження, що кожна родина дотримується їх сьогодні.[2]

Їжа та різдвяний період

В історичних описах ідеться про щедру різдвяну трапезу. За звичаями, зафіксованими в енциклопедії, після нічної меси піст закінчувався, а серед м’ясних страв були холодець і запечене ягня або порося. На Святвечір традиційно їли пісні страви: квасолю, мед, часник, волоські горіхи та рибу. Це приклади задокументованих звичаїв; страви відрізняються в різних родинах і регіонах.[2][3]

У хорватському фольклорі Різдво входить до тривалого сезонного циклу, який, за словами енциклопедії, починається з Адвенту й триває до початку січня. До нього належать Badnjak, Різдво, День святого Стефана та інші відзначення аж до Богоявлення. Цей ширший період пояснює, чому деякі звичні прикраси, страви й зустрічі припадають на Святвечір або тривають після 25 грудня.[2]

Магазини та практичне планування

За хорватським законом торговельні приміщення зазвичай мають бути зачинені у державні свята. Передбачено винятки для окремих приміщень, зокрема в транспортних терміналах, на автозаправних станціях, у лікарнях, готелях, культурних і релігійних установах, маринах, кемпінгах і природоохоронних зонах. Закон також дозволяє газетним кіоскам поширювати пресу у святкові дні з 7:00 до 13:00. Тож не варто розраховувати на роботу звичайних магазинів, хоча окремі визначені заклади можуть працювати як виняток.[4]

Закон про свята дозволяє уряду зобов’язувати певні державні органи та інші установи працювати у святкові дні. Перед поїздкою уточнюйте години роботи й розклад у конкретних установах, банках, школах і транспортних компаніях.[1]