День перемоги в Туреччині
У Туреччині День перемоги, або Зафер-байрам, відзначають щороку 30 серпня. Він ушановує перемогу турецьких військ у битві при Думлупинарі 1922 року — вирішальному завершальному етапі Великого наступу під час Турецької війни за незалежність.[1][2]
Державне свято зі сталою датою
Закон Туреччини № 2429 визначає 30 серпня як День перемоги й загальнодержавне свято. Він вимагає закриття державних установ і закладів у державні свята, за винятком організацій, робота яких відповідно до власних законів має тривати безперервно.[1]
Закон встановлює День перемоги 30 серпня й не передбачає перенесення його на наступний будній день, якщо свято припадає на вихідний. Також у ньому зазначено, що коли національне чи державне свято закінчується в п’ятницю ввечері, наступна субота є вихідним; це правило не створює додаткового вихідного дня, якщо свято припадає на неділю.[1]
Битва, якій присвячена дата
Свято вшановує Великий наступ, розпочатий 26 серпня 1922 року, та його кульмінацію — битву при Думлупинарі 30 серпня. Міністерство культури і туризму Туреччини називає цю битву завершальним етапом і кульмінацією Турецької війни за незалежність. Битвою керував Мустафа Кемаль-паша; вона закінчилася вирішальною перемогою турецьких військ.[2]
Перемога призвела до відступу грецьких військ із західної Анатолії, однак сама по собі не припинила всіх бойових дій і не завершила війну. Турецька армія увійшла до Ізміра 9 вересня 1922 року; у жовтні було укладено Муданське перемир’я, а в липні 1923 року підписано Лозаннський договір. Свято пов’язує військову перемогу з боротьбою, що привела до незалежності Туреччини та заснування республіки.[2]
Як вшановують пам’ять
Офіційне відзначення зосереджене на вшануванні пам’яті та збройних силах. На церемоніях покладали вінки до Аніткабіра, оголошували хвилину мовчання, виконували державний гімн, а посадовці приймали святкові привітання. У Великих національних зборах також виступав військовий оркестр і відбувався парад, за яким спостерігали люди, розмахуючи турецькими прапорами.[3]
Публічна програма може включати музику та інші заходи поряд з офіційними церемоніями. Події можуть різнитися залежно від місця й року, тож охочим відвідати певний парад чи захід варто перевірити місцеві оголошення. Головна увага залишається зосередженою на перемозі 1922 року та учасниках боротьби за незалежність.[2][3]
Робота, закриття установ і пересування
Державні установи й організації зачиняються відповідно до закону про державні свята. Приватні підприємства не зобов’язані автоматично припиняти роботу цього дня: Міністерство праці зазначає, що робота у свято може регулюватися письмовим трудовим договором або колективною угодою, а якщо їх немає — потрібна попередня письмова згода працівника. Працівники, які працюють у загальнодержавне свято, мають право на оплату ще за один день.[1][4]
Закон не встановлює загальнонаціонального графіка роботи магазинів і транспорту. Підприємства й перевізники можуть самі визначати режим роботи; якщо заплановано церемонії, перевірте місцеві повідомлення про заходи й можливі зміни руху чи роботи служб.[1][3]
Поширені запитання
Коли в Туреччині відзначають День перемоги?
Його відзначають щороку 30 серпня.[1]
У День перемоги можна не працювати?
Якщо свято припадає на вихідний, чи переносять вихідний?
Закон не передбачає перенесення 30 серпня на наступний будній день, якщо ця дата припадає на вихідний.[1]
Джерела та посилання
Джерела щодо свята День перемоги у Туреччина:
- ULUSAL BAYRAM VE GENEL TATİLLER HAKKINDA KANUN- T.C. Diyanet İşleri Başkanlığı
- 30 AĞUSTOS ZAFER BAYRAMI- T.C. Kültür ve Turizm Bakanlığı
- TBMM'DE 30 AĞUSTOS ZAFER BAYRAMI KONSERİ- Türkiye Büyük Millet Meclisi
- İş Kanunu- T.C. Çalışma ve Sosyal Güvenlik Bakanlığı