Новий рік у Чад

Загальнонаціональне оплачуване свято

Указ Чаду 1997 року включає 1 січня, Jour de l’An, до переліку днів, які на всій території країни є «fériés, chômés et payés». Трудовий кодекс відносить установлення державних свят до компетенції указу, а в довідці Міжнародної організації праці про країну Кодекс праці 1996 року названо чинним трудовим законодавством Чаду.[1][2]

Указ захищає оплату праці кількома способами. Він передбачає, що свято не може бути підставою для зменшення зарплат працівників, яким платять щомісяця, двічі на місяць або щотижня. Працівникам, яким платять за годину, день чи одиницю виробленої продукції, належить компенсація в розмірі заробітку, втраченого через неробочий день. Якщо працівник працює у свято, указ передбачає додаткову компенсацію, що дорівнює сумі зарплати, на додачу до оплати виконаної роботи.[1]

Якщо дата припадає на неділю

В указі сказано, що якщо одне з перелічених у ньому оплачуваних свят припадає на неділю, наступний понеділок також є оплачуваним неробочим святом. Це правило стосується Нового року: дата залишається 1 січня, а якщо цей день припадає на неділю, вихідний відзначають у понеділок.[1]

Це правило застосовується, коли 1 січня припадає на неділю; в указі не зазначено, що випадіння на суботу переноситься на інший день.[1]

Що встановлює закон і чого він не визначає

Указ визначає Новий рік державним святом по всьому Чаду й установлює правила оплати праці працівників. У ньому не документується те, як святкують родини, і не визначаються традиційні страви чи церемонії.[1]

Новий рік є неробочим святом згідно з указом. Мандрівникам варто звертатися безпосередньо до установи, компанії чи транспортного оператора, якими вони планують скористатися.[1]

Історичний контекст

Указ датований 1997 роком і посилається на Кодекс праці Чаду 1996 року як правову підставу. У ньому Новий рік названо поряд з іншими національними оплачуваними святами, зокрема Днем праці, Днем незалежності та Днем свободи й демократії.[1][2]