Новий рік у Італія

Загальнодержавне свято

Державний департамент церемоніалу Італії зазначає 1 січня як Capodanno серед свят, установлених законом.[1] Міністерство праці також включає цю дату до переліку оплачуваних державних свят. Працівникам, які працюють у свято, згідно з рекомендаціями міністерства передбачена додаткова оплата за роботу у святковий день; конкретні умови залежать від застосовних трудових правил.[2]

Дата свята незмінна — 1 січня. В офіційному календарі та трудових рекомендаціях, на які тут наведено посилання, не встановлено загального перенесення, якщо дата припадає на неділю, тож працівникам слід перевірити правила, що застосовуються до їхньої зайнятості.[1][2]

Римське коріння та католицьке відзначення

1 січня має давню історію в Римі. Treccani повідомляє, що римляни встановили цей день початком року у 191 році до н. е., а назву січня пов’язує з Янусом — дволиким богом, що дивиться і назад, і вперед.[3]

Для католиків 1 січня — також урочистість Пресвятої Богородиці, Матері Божої. Ватиканські записи пов’язують цей день зі Всесвітнім днем миру, який Папа Павло VI запровадив на 1 січня, починаючи з 1968 року.[6] Завдяки цим релігійним відзначенням дата посідає місце в католицькому календарі Італії поряд із цивільним календарем.[6]

Зустріч нового року зі стравами та звичаями на щастя

Багато італійських новорічних звичаїв пов’язані з надіями на достаток у прийдешньому році. Сочевицю асоціюють із багатством, бо за формою вона нагадує монети; згідно з описаною Treccani традицією, цей зв’язок походить від римського звичаю дарувати сочевицю як побажання майбутнього достатку.[3][4]

Cotechino та zampone — ковбаси зі свинини, пов’язані з північною Італією; нині їх їдять у багатьох частинах країни протягом святкового сезону. Національний туристичний сайт Італії описує їхню подачу із сочевицею, яку родини можуть їсти опівночі або як гарнір.[4]

Деякі звичаї поширені лише в окремих місцевостях. Туристичний сайт описує звичай з’їдати опівночі дванадцять виноградин у Неаполі та інших південних районах, пов’язуючи його з іспанським впливом. Там також зазначено, що з новорічними святкуваннями пов’язані червоний одяг і шум від феєрверків, хоча в багатьох італійських містах феєрверки заборонені.[4]

Чого очікувати цього дня

Згідно з туристичними рекомендаціями Італії, державні й приватні установи зачинені у державні свята, а більшість підприємств припиняє роботу. Бари, кондитерські, джелатерії та ресторани часто працюють, але години роботи конкретних закладів можуть різнитися.[5]

Культурні об’єкти не працюють за єдиним графіком: деякі музеї й пам’ятки зачиняються у свята. Перед відвідуванням перевірте офіційний графік музею чи об’єкта та безпосередньо уточніть години роботи будь-якого закладу, послугами якого плануєте скористатися.[5]