Ісламський Новий рік у Індонезія

Національне державне свято

Уряд Індонезії вносить 1 мухаррама до переліку національних державних свят у спільному указі міністрів, відповідальних за релігійні справи, працю та адміністративну реформу. Указ містить настанови для державних і приватних установ. У ньому також зазначено, що постачальники життєво важливих громадських послуг, зокрема медичні, банківські й транспортні служби, мають організовувати чергування у національні свята, тож години роботи й послуги можуть різнитися залежно від постачальника.[1]

Спільний вихідний — окрема категорія: згідно з указом, приватні установи самі визначають порядок його використання. Сам святковий графік не гарантує, що всі установи, відділення банків, магазини чи транспортні служби зачиняться. Перед плануванням уточніть це безпосередньо в установі чи постачальника послуг.[1]

Значення 1 мухаррама

Ісламський Новий рік нагадує про хіджру — переселення пророка Мухаммеда з Мекки до Медини. Міністерство у справах релігії Індонезії описувало цю нагоду як заклик відмовитися від шкідливої поведінки на користь кращого способу життя, а також зміцнювати єдність і соціальну відповідальність. Це теми для роздумів, а не одна обов’язкова публічна церемонія.[2]

Мухаррам — перший місяць ісламського календаря. Дата 1 мухаррама за григоріанським календарем змінюється щороку; в офіційних графіках Індонезії свято вказано за ісламською датою, а григоріанську дату наведено в календарі на відповідний рік.[1][3]

Місцеві відзначення різняться

Єдиного звичаю, притаманного всім індонезійським громадам, немає. У дослідженні, опублікованому в журналі Міністерства у справах релігії, задокументовано місцеві практики мухаррама, зокрема мелеманг у двох селах округу Муара-Енім на Південній Суматрі. Жителі готують леманг — страву з клейкого рису, запеченого в бамбуку, — несуть її до мечеті чи сільської зали й діляться після релігійного обряду.[4]

У тому ж дослідженні описано інші практики, згадані в регіональних дослідженнях, наприклад смолоскипні процесії та спільне частування бубур суро в частині Бантена. Ці приклади стосуються окремих громад, а подекуди — всього місяця мухаррам, а не лише його першого дня. Їх не слід вважати звичаями, поширеними по всій країні.[4]

Як спланувати день

Статус національного свята може вплинути на звичайний робочий графік і розклад громадських послуг, але указ вимагає організовувати чергування в життєво важливих службах, а не зачиняти їх усі. Уточнюйте години роботи місцевих установ, банківських служб і транспорту в організації, якою плануєте скористатися.[1]