Новорічні свята у Росія

Дати та правовий статус

Стаття 112 Трудового кодексу Росії визначає 1–6 і 8 січня як Новорічні свята, а 7 січня — як Різдво Христове. Для працівників, чий графік передбачає ці неробочі державні свята, це вихідні дні; закон не означає, що всі служби чи підприємства зачиняються. У кодексі також зазначено, що звичайний вихідний, який збігається зі святом, зазвичай переносять на наступний робочий день; для січневих свят діють особливі правила. Уряд може перенести два вихідні, що збіглися, на інші дати наступного календарного року, тому тривалість безперервного відпочинку може змінюватися.[1]

За законом святковий період триває з 1 до 8 січня. За Трудовим кодексом 1 січня також належить до періоду Новорічних свят.[1]

Як 1 січня стало Новим роком

Російський етнографічний музей простежує зміни календарних традицій країни: колись рік починався 1 березня, а наприкінці XV століття святкування Нового року перенесли на 1 вересня. У грудні 1699 року Петро I видав указ, за яким після 31 грудня 7208 року за попереднім літочисленням мало настати 1 січня 1700 року. Музей називає це початком російського звичаю зустрічати Новий рік у ніч на 1 січня.[2]

За даними музею, Росія перейшла на григоріанський календар 1918 року. Січневе свято також відзначають поряд із православним Різдвом 7 січня, яке окремо визначене в Трудовому кодексі.[1][2]

Звичаї та символи зимового свята

Музей описує Новий рік як час для зустрічей із рідними та друзями, обміну добрими побажаннями, запрошення гостей і щедрого частування. Він також згадує прикрашання оселі та святковий одяг — звичаї, пов’язані з надіями на добробут у прийдешньому році. У цьому описі йдеться про поширені традиції, а не про звичаї кожної родини.[2]

У музейному описі новорічних традицій важливе місце відведено подарункам і Діду Морозу. Зазначено, що прикрашена вічнозелена ялинка, яка прийшла до Росії з Німеччини, поступово посіла особливе місце у святкуванні, коли частина різдвяних звичаїв перейшла до новорічних. Музей також описує регіональні та історичні відмінності: спершу прикрашені ялинки з’явилися у столицях, а сільські різдвяні традиції включали церковні служби, відвідини осель, колядування та ритуальну кашу з медом і цілими зернами.[2]

Робота, подорожі та служби

Відвідувачам варто враховувати, що цей період має статус державних свят: для багатьох працівників це вихідні, а під час щорічної оплачуваної відпустки неробочі державні свята не зараховують як дні відпустки.[1][3] Закон не встановлює єдиного графіка роботи магазинів, банків, ресторанів чи транспорту. Години роботи й розклад можуть відрізнятися залежно від постачальника послуг і місцевості, тому перед плануванням перевірте їх безпосередньо.