Державні свята у Північна Македонія

Як влаштована система свят

Північна Македонія є унітарною державою, тому називати її календар свят федеральним неправильно. Закон про свята встановлює свята державного значення та інші державні свята на загальнонаціональному рівні. До загального календаря входять громадянські свята, пов’язані з державністю та національною історією, а також Новий рік, Православне Різдво, Православний великодній понеділок, День праці й перший день Завершення Рамадану (Ід аль-Фітр).[1]

Закон також передбачає окрему категорію неробочих днів для членів визначених релігійних та етнічних громад. Отже, не кожне свято, визнане законом, означає вихідний для всіх мешканців і працівників.[1]

Національна історія в календарі державних свят

Кілька загальнонаціональних свят присвячено визначальним подіям в історії македонського народу та становленні держави. За законом до календаря входять День Республіки, День незалежності, День народного повстання та День македонської революційної боротьби. Також свято святих Кирила і Мефодія відзначається як День усеслов’янських просвітителів, а пам’ять святого Климента Охридського вшановують окремим святом.[1]

Ці свята доповнюють такі відомі в різних країнах дати, як Новий рік і День праці, і надають календарю виразного національно-історичного характеру, а не перетворюють його переважно на перелік релігійних дат.[1]

Релігійні свята мають різний статус

Православне Різдво, Православний великодній понеділок і перший день Завершення Рамадану (Ід аль-Фітр) належать до свят, визначених Законом про свята як загальні неробочі дні.[1] Інші релігійні свята стосуються окремих громад. Для православних християн передбачені додаткові неробочі дні, зокрема Святвечір, Богоявлення, Страсна п’ятниця, Успіння Пресвятої Богородиці та п’ятниця перед П’ятидесятницею.[1]

Закон окремо визнає перший день Свята жертвопринесення (Ід аль-Адха) для мусульман, Йом-Кіпур для членів єврейської громади, а також визначені різдвяні, великодні свята й День усіх святих для католиків.[1] Роботодавцям важливо враховувати цю відмінність: неробочий день для певної громади не означає автоматичного закриття всіх робочих місць у країні.

Культурні свята окремих громад

Законодавство Північної Македонії також відображає етнічне різноманіття країни. Для членів албанської, турецької, сербської, ромської, влахської та боснійської громад установлено окремі неробочі дні, пов’язані з їхньою мовою, культурою або ідентичністю громади.[1] Урядові рекомендації з протидії дискримінації описують ці положення як частину ширшої системи, у якій релігійні та громадські свята співіснують із загальнонаціональними державними святами.[2]

Що відбувається, якщо свято припадає на неділю?

Закон про свята містить чітке правило перенесення для загальнонаціональних свят, перелічених у його загальних положеннях: якщо одне з них припадає на неділю, наступний день стає неробочим.[1] Не слід поширювати це правило на будь-яке свято, яке припадає на будь-який день вихідних.

Оплата та робота у державні свята

Працівники, які мають право на неробочий святковий день, зберігають трудові гарантії, передбачені Законом про свята. Якщо працівники виконують роботу у відповідне свято, закон передбачає компенсацію заробітної плати або підвищену оплату згідно із законодавством і колективними угодами.[1] Органи з питань праці також заявляли, що працівники, які працюють у визначене законом свято, мають право і на компенсацію заробітної плати, і на додаткову виплату.[3]

Деякі організації не можуть просто припинити роботу. Уряд може визначати, які державні органи, комунальні служби, державні підприємства, компанії, установи та інші юридичні особи зобов’язані працювати під час установлених законом свят.[1] Тож роботодавцям, які мають працювати, слід дотримуватися відповідних трудових правил і колективних угод, а не вважати, що роботу у свято оплачують як звичайний робочий день.

Магазини та інші послуги у святкові дні

Державне свято не гарантує, що всі комерційні заклади будуть зачинені. Інспектори праці пояснюють, що торгівлю обмежують у загальнонаціональні свята відповідно до взаємодії законодавства про свята й торгівлю, тоді як правила для неробочих днів окремих релігійних і культурних громад відрізняються.[4] Для деяких видів діяльності та роботодавців також передбачені законодавчі винятки.