Державні свята у Україна

Законодавча основа свят

Кодекс законів про працю визначає основний перелік державних свят України. До нього входять Новий рік, Міжнародний жіночий день, День праці, День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, День Конституції, День державності, День незалежності, День захисників України та Різдво Христове. Кодекс також визначає Великдень і Трійцю як неробочі дні релігійних свят.[1]

Перелік змінювався разом із переглядом календаря пам’ятних дат в Україні. Наприклад, у чинному Кодексі законів про працю відображено сучасні дати вшанування пам’яті про Другу світову війну, День державності й День захисників України. Тому не слід вважати, що старі переліки свят відповідають чинній законодавчій основі.[1]

Як воєнний стан змінює вплив свят на роботу

Трудове законодавство воєнного часу тимчасово змінює практичну дію звичайних правил щодо свят. На період воєнного стану положення Кодексу законів про працю, які встановлюють державні свята й неробочі дні релігійних свят, не застосовуються у трудових відносинах. Те саме спеціальне законодавство призупиняє дію кількох пов’язаних положень про скорочений робочий час напередодні свят, перенесення вихідних і обмеження роботи у вихідні дні.[1][2]

Отже, за нинішніх умов воєнного часу некоректно стверджувати, що державні свята автоматично є оплачуваними вихідними. Основний перелік свят залишається в Кодексі законів про працю, але звичайні трудові наслідки призупинено на час воєнного стану відповідно до спеціального трудового режиму.[1][2]

Перенесення вихідних за звичайних правил і під час воєнного стану

За звичайним правилом Кодексу законів про працю, якщо державне свято або неробочий день релігійного свята збігається зі звичайним вихідним, вихідний переноситься на наступний день. Цей механізм є частиною постійної трудової системи України.[1]

Однак під час воєнного стану положення, яке встановлює автоматичне перенесення, не застосовується. Тому якщо державне свято припадає на звичайний вихідний, за трудовим режимом воєнного часу додатковий вихідний у будній день автоматично не надається.[1][2]

У постійних календарних матеріалах слід зберігати цю відмінність: перенесення вихідного є частиною звичайної законодавчої системи України, але його дію призупинено на весь час чинності спеціальних положень трудового законодавства воєнного часу.[1][2]

Незалежність, Конституція та державність

Кілька державних свят вшановують розвиток сучасної української державності. День незалежності відзначає незалежність України, День Конституції — конституційний лад країни, а День державності наголошує на давнішій історичній традиції українського державотворення. День захисників України вшановує тих, хто захищав країну.[1]

До календаря також входить національний день пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Ці громадянські пам’ятні дати доповнюють державний перелік трудових, сезонних і релігійних свят.[1]

Різдво, Великдень і церковний календар

Різдво Христове входить до переліку державних свят у Кодексі законів про працю, а Великдень і Трійцю в постійній законодавчій системі визначено як неробочі дні релігійних свят. Їхній вплив на трудові відносини, як і раніше, залежить від призупинення дії звичайних положень на час воєнного стану.[1][2]

Православна церква України зазвичай відзначає нерухомі свята за новоюліанським календарем. Церква перейшла на цей календар, зберігши традиційний пасхальний розрахунок для Великодня та пов’язаного з ним рухомого циклу свят. Окремі парафії та монастирі можуть і надалі використовувати юліанський календар, якщо дотримано встановлених Церквою умов.[3]

Тому церковний календар і державний трудовий календар не слід вважати тотожними системами. Церковні правила визначають літургійне відзначення, а Кодекс законів про працю та чинне спеціальне законодавство — передбачені законом наслідки для робочого часу.[1][3]

Відпустка на релігійні свята для інших віросповідань

Постійна редакція Кодексу законів про працю України також враховує головні релігійні свята, які відзначають зареєстровані громади поза православною традицією. На прохання такої релігійної громади роботодавець надає її вірянам додаткові дні відпочинку на головні свята, а згодом ці дні відпрацьовують відповідно до законодавства.[1]

Як і щодо інших положень відповідної статті Кодексу законів про працю, нинішню практичну дію цих правил слід розглядати з урахуванням спеціальних норм, чинних під час воєнного стану.[1][2]

Планування роботи та послуг

Для роботодавців і працівників першочергове питання — не лише те, чи є дата в переліку свят Кодексу законів про працю, а й те, чи діють нині звичайні положення щодо свят. Під час воєнного стану підприємства мають планувати робочий графік відповідно до спеціального трудового законодавства, а не автоматично вважати кожне державне свято неробочим днем.[1][2]