День праці у Аргентина

Свято з місцевою історією

Міжнародна історія Першотравня бере початок у кампаніях XIX століття за скорочення робочого часу. В аргентинському урядовому матеріалі свято пов’язано з робітничими протестами в Чикаго 1886 року та рухом за восьмигодинний робочий день.[3]

Перші першотравневі збори в Аргентині відбулися 1 травня 1890 року в Прадо-Еспаньйоль у Буенос-Айресі. За урядовим матеріалом, серед учасників було багато німецьких, італійських, іспанських і португальських іммігрантів; ці збори названо початком щорічної традиції відзначення Першотравня в країні. 1930 року президент Іполіто Ірігоєн офіційно проголосив цю дату Fiesta del Trabajo по всій Аргентині.[3]

Національне свято та правила оплати

Закон 27 399 називає 1 травня Día del Trabajo й визначає цю дату непересувним національним святом по всій Аргентині. Закон відрізняє непересувні свята від окремої групи свят, які можна переносити, тому День праці залишається 1 травня й не переходить на інший день тижня.[1]

Для працівників, на яких поширюється Закон про трудові договори, у національні свята діють правила щотижневого відпочинку. Працівник, який не працює, має право на належну за законом оплату; якщо він працює у свято, закон передбачає звичайну оплату робочого дня та додаткову виплату в такому самому розмірі.[2]

Як відзначають цей день

Уряд Аргентини описує щорічні церемонії та демонстрації як спосіб вшанувати боротьбу працівників і здобуті ними права. Форми відзначення можуть відрізнятися, причому не існує єдиного загальнонаціонального звичаю, страви чи події, у якій брали б участь усі.[3]

Планування роботи служб і банків

Центральний банк щороку публікує перелік банківських свят і включає до календаря День праці. Він повідомляє, що під час банківських вихідних доступні банкомати, електронні гаманці, домашній і мобільний банкінг та карткові платежі. Перш ніж планувати справи, уточніть графік у державних установ, магазинів і транспортних операторів.[4]