День праці у Куба

Правовий статус і вихідний

Кодекс праці Куби називає 1 травня «Днем міжнародних трудящих» і днем національного вшанування. Роботу зазвичай призупиняють, але закон дозволяє працювати службам, які не можна зупинити, а також безперервним виробництвам і працівникам, зайнятим невідкладними роботами. Заклади харчування, роздрібні крамниці та інші види діяльності, визначені на місцевому рівні, також можуть працювати за зміненим графіком.[1]

Працівникам, роботу яких призупиняють, зазвичай виплачують належну денну або середню заробітну плату залежно від системи оплати праці та права на виплату. Працівникам, яких залучають до роботи у свято, подвійно оплачують відпрацьовані години; на прохання працівника він і роботодавець можуть домовитися натомість про оплачуваний вихідний. Якщо 1 травня припадає на неділю, недільний вихідний переносять на понеділок.[1]

Історія Дня праці на Кубі

Кубинське святкування зародилося в міжнародному робітничому русі. 1890 року, після заклику міжнародного конгресу трудящих провести демонстрації 1 травня, близько 3,000 робітників зібралися в Гавані, пройшли центральними вулицями та провели мітинг проти експлуатації робітників.[2]

Після Революції 1959 року День праці набув нового значення. У першому післяреволюційному марші на площі Сівіка, нині площі Революції, зібралися робітники, фермери, студенти, військовослужбовці, фахівці та інші мешканці. Він став публічним виявом підтримки революційного уряду та його соціальних змін, а також солідарності з боротьбою інших народів.[3]

Марші та місцеві заходи

В описах кубинського Дня праці йдеться про групи, організовані за місцем роботи та профспілкою, до яких долучаються робітники, студенти й громадські організації. Найвідоміше зібрання в Гавані відбувається на площі Революції; марші й заходи також проводили в столицях провінцій та муніципалітетів по всій країні. Точна програма й масштаб можуть відрізнятися залежно від місця та року.[3][4]

У повідомленнях із Куби серед описаних приготувань згадуються прикрашання робочих місць прапорами й транспарантами, організація участі груп і транспорту, а також виготовлення плакатів. Учасники збиралися до світанку й несли прапори та гасла своїх робочих місць або профспілок.[4]

Чого очікувати відвідувачам

Оскільки більшість видів роботи призупиняють, відвідувачам варто очікувати, що деякі установи й служби будуть зачинені або працюватимуть за зміненим графіком. Кодекс праці дозволяє закладам харчування та роздрібним крамницям працювати за скоригованим розкладом, а інші служби можуть продовжувати роботу, якщо її не можна перервати. Він не встановлює годин роботи окремих банків чи крамниць і загального розкладу транспорту на свято; перш ніж планувати поїздку, уточніть інформацію на місці.[1]