День поселення гарифуна у Беліз

Національне свято, витоки якого пов’язані з Дангригою

За даними реєстру культурної спадщини Белізу, найбільша група гарінагу прибула на узбережжя 1823 року на чолі з Алехо Бені; свято присвячене їхньому прибуттю, а також історії та культурі гарифуна. Воно стало результатом місцевих ініціатив: Томас Вінсент Рамос, Матео Авалой і К. С. Бенгуше у 1941 році клопотали про запровадження державного свята й банківського вихідного. Відзначення вперше офіційно запровадили в окрузі Станн-Крік у 1943 році, у 1977 році поширили на всю країну, а згодом свято перейменували на День поселення гарифуна.[3]

У Белізі свято має статус державного й банківського вихідного. В урядовому повідомленні 19 листопада зазначено як дату свята; якщо вона припадала на неділю, в офіційному повідомленні наступний понеділок визначали вихідним. В урядових правилах також зазначено, що державне свято, яке припадає на неділю, відзначають наступного понеділка.[1][2]

Юрумейн і святкові заходи

Центральна церемонія — Юрумейн, відтворення подорожі гарінагу з Сент-Вінсента через Роатан у Гондурасі до Белізу. У реєстрі культурної спадщини Белізу описано, як учасники пливуть у човнах-дорі, везуть такі сільськогосподарські культури, як маніок, плантан і цукрову тростину, а потім вирушають процесією з піснями й танцями на подячну месу. Юрумейн проводять у кількох громадах, де живуть гарінагу, а не лише в Дангризі.[3]

Рада з туризму Белізу повідомляє, що відтворення подій відбувається на світанку 19 листопада: невеликі човни наближаються до берега серед прапорів, барабанів, маракасів і черепашачих панцирів, а учасники співають і танцюють. У реєстрі культурної спадщини також згадуються гаріфунська мова, гра на барабанах, музика й танець пунта, а листопад описано як місяць культурних заходів, центральне місце серед яких посідає Юрумейн.[4][3]

Де побачити святкування

Дангрига, раніше місто Станн-Крік, тісно пов’язана з витоками свята й є одним із зазначених місць проведення Юрумейну. У реєстрі культурної спадщини також названо Пунта-Ґорду, Гопкінс, Беліз-Сіті, Лібертад та інші громади, де відзначають це свято. Тож відвідувачі можуть побачити місцеві святкування в різних частинах Белізу; громади дбають про традиції й організовують заходи.[3]

Державний статус свята впливає і на роботу, і на святкові заходи. Закон Белізу про працю передбачає, що працівників не можна зобов’язати працювати у державне свято, та встановлює правила оплати праці для тих, хто працює; право на оплату свята залежить від умов оплати праці й інших обставин. Статус державного свята й банківського вихідного поширюється на банки. Уточніть години роботи магазинів, ресторанів і транспортних перевізників перед поїздкою.[2][5][3]

Планування на свято

Календарною датою залишається 19 листопада, але якщо вона припадає на неділю, згідно з урядовими правилами наступний понеділок визначають днем державного свята й банківського вихідного. Перенесення може вплинути на плани щодо установ і банків, тому перед плануванням перевірте офіційне щорічне повідомлення Белізу про свята.[1][2]