День національного суверенітету у Аргентина

Битва, якій присвячено дату

20 листопада 1845 року війська Аргентинської конфедерації під командуванням генерала Лусіо Мансільї спробували зупинити просування англо-французького флоту річкою Парана біля Вуельта-де-Облігадо, в окрузі Сан-Педро. Захисники перегородили річку ланцюгами, закріпленими на баржах, щоб перешкодити проходу флоту.[3]

Флот прорвався, тож битва стала військовою поразкою аргентинських сил. В офіційному описі Аргентини опір названо символом суверенітету, оскільки він захищав контроль над національною територією та торгівлею на тлі суперечок щодо іноземного судноплавства річками.[3]

Як пам’ятна дата стала святом

Пам’ятний день 20 листопада запровадили 1974 року як День національного суверенітету на згадку про битву. 2010 року він став національним державним святом; чинний закон Аргентини про свята відносить 20 листопада до рухомих свят по всій країні.[3][1]

Назва пов’язує битву із суверенітетом — правом країни самостійно ухвалювати рішення щодо своєї території та справ. В історичному описі бойові дії також розглянуто в контексті ширшої політичної напруженості доби Конфедерації, коли Велика Британія та Франція прагнули доступу до торгівлі й судноплавства річками.[3]

Церемонії та місцеві відзначення

Пам’ятні заходи проводили, зокрема, біля пам’ятника Вуельта-де-Облігадо в Сан-Педро, на березі Парани. В офіційному повідомленні описано церемонію за участю національних, провінційних і місцевих органів влади, представлення військового корабля та розповідь історика про битву.[4]

Заходи відбуваються не лише біля пам’ятника. Культурні органи Аргентини також повідомляли про пам’ятні події в Національному історичному музеї в Буенос-Айресі, зокрема про громадську церемонію та музику.[5]

Правила свята та практичне планування

Закон 27 399 визначає 20 листопада рухомим національним святом. Якщо дата припадає на вівторок або середу, її переносять на попередній понеділок; якщо на четвер або п’ятницю — на наступний понеділок. Закон не визначає перенесення, якщо дата припадає на суботу, неділю або понеділок.[1]

Для працівників, на яких поширюється федеральний Закон про трудові договори, у національні свята діють правила щотижневого відпочинку: працівник, який не працює, отримує належну оплату за святковий день, а працівник, який працює, — звичайну оплату та додаткову виплату в такому самому розмірі. На державних службовців і деякі інші групи можуть поширюватися окремі режими.[2]

Банки мають дотримуватися щорічного переліку свят, опублікованого Центральним банком. За повідомленням Центрального банку, електронні гаманці, банкомати, домашній і мобільний банкінг та карткові платежі доступні й у банківські свята; плануючи особисті візити, перевірте щорічний перелік і місцевий графік роботи.[6]